Повітряна загроза для України змінюється швидше, ніж встигають перебудовуватися окремі елементи оборони та міської інфраструктури. Реактивні безпілотники скорочують час на реагування, а комбіновані атаки одночасно перевіряють ППО, енергетику, зв’язок і здатність органів влади діяти за заздалегідь підготовленим планом.
У такій ситуації результат залежить не від одного виду зброї чи окремого інженерного рішення. Важливими стають узгодженість систем, швидкість ухвалення рішень і готовність міст зберігати базові послуги навіть після пошкодження ключового об’єкта.
Росія дедалі частіше використовує реактивні ударні дрони та комбінує їх із балістичними й крилатими ракетами. Такі атаки мають не лише руйнувати інфраструктуру, а й виснажувати українців тривогами, порушувати звичний ритм життя та посилювати напруження у великих містах. Поява швидших безпілотників не є нерозв’язною проблемою. Україні потрібні не лише нові перехоплювачі, а цілісна система: раннє виявлення, швидка обробка даних, чітка відповідальність і знищення дронів до входу в міську забудову. Особливо гостро наслідки повітряної війни відчуває Херсонщина, яку щодня атакують російські дрони, артилерія та авіація. Попри звіти про сотні кілометрів антидронових сіток, наприкінці серпня Росія знищила генерувальне обладнання Херсонської ТЕЦ. Після цього начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін закликав частину жителів за можливості залишити місто. Авіаційний експерт Костянтин Криволап вважає, що Україна не лише має дефіцит ППО, а й запізнюється з організаційними рішеннями та не готує альтернативну інфраструктуру до прогнозованого знищення великих об’єктів. Про зміну тактики атак, реактивні “Шахеди”, антидронові сітки, знищення ТЕЦ і наступний етап війни в небі він розповів в інтерв’ю “Хвиля Інфо”.
Бойова частина збитого російського дрона “Герань-2” (“Шахед-136”), виявлена на Харківщині. Фото: Національна поліція України / Wikimedia Commons, CC BY 4.0.
Змусити міста жити від тривоги до тривоги
Криволап пов’язує зміну тактики з відсутністю очікуваних Кремлем результатів на фронті. Удари по енергетиці не змусили українців вимагати капітуляції, тому тепер Москва намагається зробити життя у великих містах, передусім у Києві, максимально складним. Невеликі групи дронів заходять з інтервалами, розтягуючи тривогу на години; паралельно Росія накопичує крилаті й балістичні ракети для комбінованих ударів.
“Основна мета зараз, на мою думку, – зробити життя у великих містах, особливо в Києві, майже неможливим”, – каже Криволап.
Кремль розраховує, що втома, страх і роздратування разом із внутрішніми проблемами України породять суспільне невдоволення і вимоги поступок. Експерт сумнівається в успіху цієї стратегії: російське керівництво вже помилилося щодо швидкого захоплення Києва і може знову недооцінити стійкість українців. Така тактика б’є не лише по інфраструктурі. Люди змушені знову й знову переривати роботу, сон, навчання та щоденні справи. Повторювані тривоги ускладнюють роботу транспорту, бізнесу, шкіл і лікарень. Саме накопичення психологічного та економічного тиску, на думку аналітика, є однією з головних цілей Москви.
Реактивні “Шахеди” знайшли прогалину в обороні
Реактивні ударні безпілотники швидші за дрони з поршневими двигунами, залишають менше часу на рішення, а їхня невелика радіолокаційна помітність ускладнює супровід. Про їхню можливу появу знали заздалегідь: кілька років тому в Україні існували власні, тоді надто дорогі, прототипи. Кілька українських компаній уже випробовують засоби перехоплення, але масове виробництво потребує часу.
Український дрон-перехоплювач LITAVR. Ілюстративне фото: Janjak42 / Wikimedia Commons, CC0.
Чекати лише на серійний реактивний перехоплювач небезпечно, наголошує Криволап. Потрібно залучати винищувачі, зенітні ракетні комплекси малого й середнього радіуса та інші засоби, аби знищувати ціль до входу в повітряний простір над містом. Винищувачі за певних умов можуть застосовувати не лише ракети, а й гармати: попри швидкість, дрон простіший за сучасну крилату ракету.
Винищувачі F-16 Повітряних сил ЗСУ в небі над Україною. Фото: Повітряні сили ЗСУ / Wikimedia Commons, CC BY 4.0.
Авіація та зенітні ракети коштують дорого, але влучання може коштувати значно більше через загибель людей, руйнування житла й інфраструктури.
“Не можна допускати, щоб ці дрони залітали в місто. Те, що вони можуть там наробити, коштує значно більше”, – наголошує експерт.
Самого перехоплювача недостатньо
Швидкісний дрон потрібно вчасно побачити. Для цього слід поєднати радіолокаційні, інфрачервоні, акустичні та радіочастотні засоби, адже кожен окремо має обмеження. Далі треба швидко обробити дані, визначити маршрут і передати їх підрозділу з найкращими умовами для перехоплення. Радіолокатор може не помітити малу ціль на певній висоті, акустична система залежить від шуму, а інфрачервона – від погоди та теплової помітності об’єкта. Тому лише спільне використання різних технологій дає досить повну картину руху повітряної цілі. Лише після цього можна обирати, чим саме збивати дрон. Головна слабкість, за словами Криволапа, – не лише нестача техніки, а й організація її застосування: система реагує на нову загрозу, замість передбачати кроки противника.
“Ми відповідаємо на виклики росіян, а має бути навпаки. Нам треба створювати виклики, на які будуть змушені відповідати вони”, – говорить аналітик.
Для боротьби з ударними дронами потрібна багаторівнева система, що об’єднає спостереження, мобільні вогневі групи, дрони-перехоплювачі, авіацію та ЗРК.
Чому важливий єдиний центр відповідальності
Як приклад змін Криволап згадує роботу Павла Єлізарова на посаді заступника командувача Повітряних сил, де він відповідав за малу ППО. Роботу підрозділів стали оцінювати не лише за кількістю збитих цілей, а й за тим, скільки дронів пройшли через їхню зону відповідальності. Накопичені дані про маршрути, швидкість і поведінку “Шахедів” мають допомагати моделювати атаки, прогнозувати положення цілі та обирати засіб перехоплення. Після відставки Єлізарова, стверджує експерт, знову виник дефіцит єдиного центру, здатного об’єднати сили навколо цілісної концепції. Потрібна людина або структура, яка відповідатиме за весь процес – від виявлення до знищення цілі. Такий центр має бачити загальну картину, а не лише результат окремого підрозділу. Коли кожен намагається збивати цілі лише у межах власних можливостей, між зонами утворюються прогалини. Централізована обробка даних і розподіл цілей дозволяють спрямувати найкращий доступний засіб у потрібну точку. Україна вже довела, що може поєднувати різні засоби ППО. На початку повномасштабного вторгнення країна мала обмежені ресурси, а згодом отримала від партнерів комплекси різних типів і побудувала з них багаторівневу оборону. Така сама логіка потрібна в протидії реактивним дронам: кожен елемент має працювати в єдиному контурі.
Україні потрібна система ударів, а не одна “диво-ракета”
Україна застосовує далекобійні дрони й крилаті ракети по військових і стратегічних цілях у Росії, але навіть сучасна зброя не гарантує прориву ППО. Дані про нібито збиті “Фламінго” часто надходять від російського Міноборони, тому потребують критичного ставлення. Водночас можливі втрати логічні: якщо Україна збиває сучасні російські ракети, Росія також намагатиметься перехоплювати українські. Для подолання насиченої ППО потрібна багатокомпонентна атака: хибні цілі, дрони різних типів, засоби перевантаження системи виявлення і ракети. Ефективність залежить не від одного озброєння, а від злагодженої роботи всіх засобів. Саме так Росія формує комбіновані удари по Україні. Окрема ракета, хай якою досконалою вона була б, не може замінити систему. Для дальніх атак так само важливі розвідка, вибір маршруту, час пуску, синхронізація та оцінка результатів. Без цього збільшення кількості пусків саме по собі не гарантує бажаного результату.
Херсонщина: кілометри антидронових сіток, знищена ТЕЦ і питання до влади
Російські дрони на Херсонщині полюють на цивільні автомобілі, громадський транспорт, медиків і комунальні служби. Дороги водночас є маршрутами постачання, руху військових та евакуації цивільних. 8 травня 2026 року Кабмін повідомив про 96 млн грн із резервного фонду на антидронові укріплення у Херсоні та на евакуаційних маршрутах. Фінансування мало захистити ще 27 ділянок доріг протяжністю понад 200 км; на той час уже захистили понад 190 км. 13 травня Прокудін подякував уряду за оперативне рішення. У червні влада звітувала про 207 км, а 27 серпня ОВА – про понад 250 км антидронових сіток.
Антидронові сітки на стратегічно важливих дорогах Херсонщини. Фото: Міністерство оборони України, CC BY 4.0.
Сітки справді зменшують загрозу від FPV-дронів на окремих ділянках і потрібні для евакуації, доставки допомоги, екстрених служб і Сил оборони. Але їхня протяжність не дорівнює комплексному захисту області. Тому кількість кілометрів не може бути єдиним показником готовності. Захищений коридор може зберегти автомобіль від FPV-дрона, але нічого не говорить про захищеність теплогенерації, водопостачання чи лікарень. Ці напрями потребують окремих інженерних та організаційних рішень.
Чому сітки не могли врятувати Херсонську ТЕЦ
Сітковий коридор над дорогою, укриття енергетичного обладнання, ППО від дронів і захист від керованих авіабомб – різні завдання. Сітка може зупинити малий дрон, але не врятує великий об’єкт від КАБів. 27 серпня російські війська атакували Херсонську ТЕЦ чотирма КАБами. За даними “Нафтогазу”, вони повністю знищили все тепло- й енергогенерувальне обладнання, що залишалося. Місто втратило ключове джерело тепла перед опалювальним сезоном, після чого Прокудін закликав жителів, особливо родини з дітьми та літніх людей, за можливості виїхати. З огляду на реальну загрозу цивільним заклик може бути необхідним. Водночас він оголює проблему: після місяців публічних звітів про посилення захисту відповіддю на втрату критичного об’єкта знову стає евакуація. Удар поставив під загрозу не окрему будівлю, а здатність десятків тисяч людей залишатися в Херсоні взимку. Криволап не заперечує користі сіток, але вимагає оцінювати захист не за заявами, коштами чи конструкціями, а за здатністю об’єкта працювати після удару.
“Одна справа – заявити, що ми зробили захист. Інша – коли цей захист витримав серйозний удар”, – зазначає експерт.
Захист ТЕЦ від авіабомб у прифронтовому місті був надскладним, а можливості ППО обмежені. Проте прогнозованість удару вимагала не ілюзії “купола”, а завчасної підготовки до втрати станції.
Не захистили ТЕЦ – мали підготувати альтернативу
Якщо неможливо гарантувати недоторканність великого об’єкта, треба зменшувати залежність міста від нього. Херсону потрібні були локальні котельні, когенераційні установки, мобільні теплові пункти, резервні джерела електроенергії та окремі схеми живлення для лікарень, водоканалу, укриттів і пунктів обігріву. Це не замінило б ТЕЦ повністю, але пом’якшило б наслідки її втрати.
“Було зрозуміло, що це буде атака. Були всі можливості децентралізувати і тепло, і електроенергію по Херсону. Я не бачу цієї децентралізації”, – говорить Криволап.
За підготовку енергетики відповідають обласна та міська влада, уряд, міністерства, енергетичні компанії та структури захисту критичної інфраструктури. Проте Прокудін як головний публічний представник держави в регіоні має пояснити, який результат дало посилення захисту і чи була область готова до реалізованого сценарію. Децентралізація не означає миттєвої заміни всієї потужності великої ТЕЦ. Її завдання – унеможливити одномоментний колапс і визначити пріоритети. Першими мають отримати стабільне живлення лікарні, системи водопостачання, укриття, пункти обігріву та вузли зв’язку. Для такої схеми заздалегідь потрібні обладнання, пальне, бригади та зрозумілий порядок запуску. Звіти про кошти та кілометри сіток не відповідають на ключові питання:
- Скільки критичних об’єктів отримали резервне живлення?
- Яку частину Херсона можна забезпечити теплом без ТЕЦ?
- Скільки локальних котелень і когенераційних установок підготовлено?
- Чи мають лікарні, водоканал, укриття та пункти обігріву незалежні джерела енергії?
- Скільки часу потрібно для запуску резервної схеми?
- Чи вистачить пального, генераторів, ремонтних бригад і запасного обладнання?
Без відповідей комунікація ризикує стати звітністю заради звітності. 250 км сіток можуть рятувати на дорогах, але не замінять підготовки системи життєзабезпечення до втрати ТЕЦ.
Чому Криволап говорить про організаційну неефективність влади
Ситуація в Херсоні відображає ширшу проблему: держава нерідко шукає рішення вже після застосування Росією нового засобу чи знищення об’єкта. Загроза ТЕЦ не була раптовою, тому паралельно з її фізичним захистом мала створюватися система на випадок її повного знищення. Неефективність не в тому, що влада не гарантувала перехоплення чотирьох КАБів – це могло бути технічно неможливо. Питання в тому, чому місто підійшло до опалювального сезону без достатньої альтернативи. Заклик до евакуації чесно визнає небезпеку, але й обмеженість підготовлених рішень. Проблема стає ще гострішою через сезонність. Влітку втрата великої теплової потужності не завжди одразу відчутна в побуті, але з похолоданням кожен тиждень запізнення зменшує простір для маневру. Тому резервні рішення треба було не лише запланувати, а й перевірити під навантаженням до настання холодів. Першопричина гуманітарних наслідків – свідомі російські атаки на цивільну інфраструктуру. Однак обов’язок українських органів – передбачати удари, зменшувати вразливість міст і чесно пояснювати ризики. Для цього потрібні відповідальна особа, реалістичний план на найгірший сценарій і контроль кінцевого результату, а не процесу. Саме тому публічна звітність має перейти від опису виконаних робіт до оцінки стійкості. Жителям важливо знати не тільки, скільки грошей виділено чи кілометрів захисту встановлено, а скільки часу місто зможе зберігати ключові послуги після удару і хто відповідає за кожен етап відновлення.
Важка зима і ціна втраченого часу
Криволап прогнозує складний опалювальний сезон не лише для Херсона. Частину захисних робіт на енергетичних об’єктах планують завершити вже після початку осені, хоча Росія не чекатиме. Для великих міст це означає потребу планувати не один, а кілька рівнів резерву. Окремий генератор не допоможе, якщо немає пального, запасних частин, навченого персоналу або безпечного місця розміщення. Резерв має бути не формальним, а готовим до тривалої роботи. Захист енергетики – це не лише укриття, а й запасні схеми живлення, локальна генерація, розосереджене теплопостачання, резерв обладнання та сценарії дій. Ремонт без резервної схеми не усуває вразливості: готовність вимірюється здатністю міста зберігати воду, тепло, зв’язок і медичну допомогу після атаки. Коли влада місяцями погоджує рішення, Росії досить хвилин, щоб знищити критичний об’єкт. Херсонський досвід має стати попередженням для інших міст. Відновлена станція або підстанція може знову опинитися під ударом, тому кожен ремонт має супроводжуватися розгортанням резервної схеми. Стійкість системи важливіша за збереження будь-якого окремого її елемента.
Наступний етап – рої дронів і боротьба за швидкість
Наступним кроком Криволап називає ударні та оборонні рої безпілотників. Апарати в них координують дії, обмінюються даними і розподіляють цілі. Ударний рій атакує з різних напрямків, ускладнюючи роботу ППО, а оборонний може розподілити цілі між перехоплювачами й закрити більшу ділянку неба. Перевагу отримає той, хто швидше пройде весь ланцюг: виявить ціль, обробить дані, спрогнозує маршрут, ухвалить рішення і застосує оптимальний засіб ураження. Зі зростанням швидкості дронів час на це різко скорочується. Штучний інтелект та автоматизовані системи можуть розпізнавати цілі, прогнозувати маршрут і визначати точку перехоплення, залишаючи людині контроль критичних рішень. Проте технології не компенсують безладу: дані мають надходити без затримок, підрозділи – знати свої зони відповідальності, а перехоплювачі – бути готовими до наближення цілі. Автоматизація особливо важлива за масової атаки, коли оператори одночасно супроводжують десятки цілей. Алгоритм може швидко відсіювати хибні спрацьовування, порівнювати дані кількох сенсорів і пропонувати оптимальний засіб перехоплення. Це скорочує час, але не скасовує потреби в чітких правилах і людському контролі.
“Перше – детекція, потім обробка інформації та ухвалення рішення, чим збивати. Казати, що вони швидко літають, – це не рішення”, – підсумовує Криволап.
Реактивні “Шахеди” змінили темп повітряної війни, але не її логіку. Україні потрібна система, яка не наздоганятиме кожну нову розробку окремо, а завчасно готуватиметься до наступного кроку противника. Поряд із новими дронами та ракетами вирішальними є швидкість обміну даними, координація, персональна відповідальність і здатність діяти на випередження. Саме здатність швидко переходити від виявлення загрози до узгодженої дії визначатиме ефективність захисту. Що коротшим стає час підльоту, то дорожче обходяться затримки в обміні даними, нечіткий розподіл повноважень і відсутність підготовленого резерву.
Джерело: https://khvl.info/news/kryvolap-novyi-etap-povitrianoi-viiny-reaktyvni-shahedy/
Що має містити стійка система захисту міста
Захист від повітряних атак варто оцінювати як безперервний цикл, а не як набір окремих закупівель. Після виявлення загрози система має швидко передати дані тим, хто ухвалює рішення, застосувати доступний засіб перехоплення та перевірити результат. Паралельно міська інфраструктура повинна мати сценарій роботи в умовах часткової втрати електроенергії, тепла, зв’язку або транспорту.
Окреме значення має регулярне тестування резервів. Генератор, мобільна котельня чи запасне обладнання не створюють стійкості автоматично: потрібні пальне, технічне обслуговування, підготовлений персонал, захищене місце зберігання та зрозумілий порядок підключення. Практична готовність проявляється не у звіті про наявність обладнання, а в здатності запустити його в потрібний момент.
Як оцінювати готовність до повітряних атак
Кількість встановлених конструкцій або придбаних засобів не показує повної картини. Для оцінки потрібні показники, які дають змогу зрозуміти, де саме виникає затримка: під час виявлення цілі, передачі даних, вибору засобу ураження чи відновлення критичної послуги.
| Напрям | Що варто перевіряти | Який результат це дає |
|---|---|---|
| Виявлення та обмін даними | Повнота спостереження, швидкість передачі інформації, узгодженість каналів | Менше затримок між появою загрози та рішенням |
| Перехоплення | Розподіл зон відповідальності, готовність різних засобів, резерв на випадок масованої атаки | Зменшення прогалин і дублювання дій |
| Енергетика та тепло | Незалежні джерела живлення, запас пального, можливість локальної роботи | Збереження базових послуг після пошкодження великого об’єкта |
| Медичні та комунальні служби | Пріоритетне підключення лікарень, водоканалу, пунктів обігріву та зв’язку | Безперервність найважливіших функцій міста |
| Відновлення | Запасні частини, ремонтні бригади, маршрути доставки та порядок залучення ресурсів | Скорочення часу повернення систем до роботи |
Таке оцінювання допомагає відокремити фізичний захист від загальної стійкості. Антидронова конструкція може зменшити ризик для транспорту на конкретній ділянці, але не вирішує питання резервного тепла, водопостачання чи електроживлення. Кожен тип загрози потребує власного набору засобів і критеріїв перевірки.
Важливо також проводити навчання за сценаріями часткової відмови системи. Перевірка має показувати, хто повідомляє про проблему, хто визначає пріоритети, де беруть обладнання та як інформують населення. Без таких тренувань навіть добре написаний план може виявитися непридатним під час тривалої атаки.
Реактивні «Шахеди» та новий етап повітряної війни: відповіді на ключові запитання
Чому швидкість реагування важлива не лише для ППО?
Вона впливає на весь ланцюг дій – від виявлення цілі та передачі інформації до вибору засобу перехоплення й оповіщення служб. Затримка на будь-якому етапі скорочує час, доступний для наступних рішень, тому технічні засоби мають працювати разом із чіткими процедурами.
Чи може децентралізація повністю замінити велику ТЕЦ?
Ні. Її завдання полягає не в миттєвій повній заміні потужності, а в тому, щоб зменшити наслідки пошкодження одного об’єкта та зберегти пріоритетні послуги. Масштаб резерву залежить від потреб міста, доступного обладнання та можливостей підключення.
Як зрозуміти, чи справді працює резервне живлення?
Потрібно перевіряти не лише наявність генераторів або іншого обладнання, а й час запуску, запас пального, сумісність із мережами, готовність персоналу та здатність працювати протягом необхідного періоду. Найкращим показником є результат практичного тестування за реалістичним сценарієм.
Яка інформація про захист потрібна жителям?
Громадянам важливо знати не оперативні деталі роботи оборони, а практичну інформацію про доступні укриття, порядок дій під час тривалих атак, роботу пунктів допомоги та можливі зміни в роботі транспорту, лікарень і комунальних служб. Повідомлення мають бути своєчасними, зрозумілими й узгодженими між відповідальними установами.
Чи може автоматизація замінити рішення людини?
Автоматизовані системи здатні швидше обробляти дані, зіставляти сигнали різних сенсорів і допомагати визначати пріоритети. Водночас вони потребують якісних даних, перевірки та чітких правил застосування, а відповідальність за критичні рішення не зникає.
